СРІБЛО НІЧНИХ КОНВАЛІЙ
з рубрики / циклу «Лірика квітів»
П’янкі конвалії розквітли,
Голівки підняли несміло,
Тьмяніли в місячному світлі
У звабу ночі біло-біло.
Враз місяць промінцем для втіхи
До ніжних пелюсток торкнувся,
І полилися зойки тихі,
Аж ліс відлунням захлинувся.
Мов додзвонитись намагались
До сяйва місяця ясного,
Весняним дійством колихались
В обіймах трепету нічного.
Ліс танув в мареві світанку,
Чарівним звукам дивувався,
А дзвін конвалій наостанку
В світ ночі сріблом розливався.