Осінній падолист

зникають лінії, сіріє небуденність

мереживо туманів, зграї мрій

і щастя тихого чуттєва неміч

і полохливість необачних дій

осінній подих - ніжний і п`янкий

остання мрія, почуття, бажання

а вітер налетить неговіркий

зірве листок - сумне його прощання

в прозорім плесі озера - печаль

шепочуть стиха трави над водою

а нашого життя крута спіраль

лиш зрідка нас лишає самотою

як невблаганно змінює все час

неначе вчора - тільки перші кроки

сьогодні ж за плечима цілі роки

як невблаганно змінює все час

і я в цю осінь стиха увійду

як ледь помітний проблисок світання

зорею вранішньою із небес зійду

розтану іскрою останнього зізнання...

2006 рік

Черкаси, 2006 рік