Неповторна мить
Не кожному умерти, як герою,
Судилося в нерівному бою
Під скрегіт куль в бадиллі сухостою
Чи навесні в зеленому гаю.
Могил забутих нам не полічити,
Як зір, що зникли в безвість голубу:
Лице землі, дощами й вітром мите,
Їх береже в холодному глибу.
Та що було б, коли б незнана сила
У ніч одну весняну, чарівну
Вогні на всіх могилах запалила —
На всіх, хто вмер у визвольну війну?!.
О, земле славна! Маєвом вогненним
Ти б зацвіла в притишеній імлі!
Ти б стала всім героям безіменним
Вінком гарячим рідної землі!
Цвіла б ти вся, палала б далиною,
І, може, в цю, у неповторну мить
Побачили б, якою нам ціною
За право жити довелось платить!..