19.07.2011 21:06
-
454
    
  1 | 3  
 © Оля Стасюк

Казка літа

Одного сонячного казкового ранку...

Дзвеніла тиша. Прокидався ранок. 

Гули, як бджоли, рими на квітках. 

У яблуні був золотий серпанок, 

І яблука витали в небесах. 

Сміявсь росою у траві дзвіночок, 

І реготав закоханий каштан. 

У сонця був тоненький голосочок,  

Що зігрівав, замерзлий з ночі, лан. 

І літо визирало з очерету, 

Заспані очки вмивши у росі. 

Лілея лиш в зеленому корсеті, 

Як завжди, посміхалася вві сні. 

І снилися їй глечики яскраві, 

І бабки, і метелики, і синь… 

Хитались верби тихо й величаво, 

І зоряна яснилась далечінь. 

Упала, наче зірка з неба, рима, 

Струснувши сну пилок з гарячих віч. 

І театрально – водоспадна прима, 

Рибалочка, заколисала ніч. 

Віночок плівся з чистого барвінку, 

Крутився в ньому ромашковий цвіт. 

Казково, яблунево, і так дзвінко 

Обняла тиша лагідна весь світ. 

Смородиною пахло від морошки, 

Ромашкою сміявся вітерець. 

І захопився очками волошки 

Такий зелений, свіжий ялівець. 

Яснілись плеса у джерелах світла, 

Лелеки гомоніли у росі. 

Можливо, це була лиш казка літа? 

А хто промовив в тиші цій, що ні? 

Над водоспадом біло-веселковим 

Чи пара, чи туман леткий пославсь. 

Заснула на траві щаслива мова. 

Дзвеніла тиша. Ранок прокидавсь. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.10.2011 15:25  © ... 

 15.10.2011 15:16  Тетяна Чорновіл 

 15.10.2011 15:13  © ... 

Муррррррррррррр.........

 20.07.2011 19:35  Тарас Іванів => © 

Маленьке котятко заставляє себе поважати...
І паузу гарну витримала..! Молодець))))