Так не мало бути
Я знаю сину, так не мало бути...
Бо мала бути новая весна.
І мали цілувати перламутри,
Калюжі, у небесного вікна.
І мало забивати дух повітря,
Від квітів, трав, і молодих троянд.
Та кинув кат своє іржаве війстря,
Просочене у нелікомий яд.
І вже не чути стало запах ночі,
І осінь враз спинила гонитву,
Спинилось все. Закрились тихо очі.
Зашепотіло небо молитву.
Я знаю сину, так не мало бути...
Ми мали бути разом, як колись.
Але лягла плита холодним бутом,
Маленький ангел у сльозах журивсь...
