Мені не вистачає простоти....
Коли заводиш будь яку розмову,
І переходиш легко так на "ти",
І з тим, кого не знав годину тому.
Коли пестливі імена людей
Злітають з уст легенько, як пір`їнки,
І товпляться з плітками до дверей
Танюші, Оленьки, Вірусі та Маринки.
Мені не вистачає простоти,
Що за столом дозволила б співати,
Забувши усі клопоти, й думки,
Аби лиш частувати й наливати.
Душа так прагне, іноді, її,
Здається, їй було б так легше в світі,
Та знов мої уста до вас "на Ви".
І де лише навчають "просто" житии?