Душа, наче жінка...
з рубрики / циклу «Хто крайній по щастя?»
Душа, наче жінка,
Лиш раз може втратити цноту,
Втомившись боротись
Із впертим ласкавим гріхом.
І вже оступившись,
Щораз відкриває ворота,
Щоб знову зустрітись
З відвертим нестримним теплом.
Стає вона схожа
На тиху нескошену ниву,
Колосся якої -
Байдужі зачатки добра,-
Осипались зерном,
Щоб знову пристати до пилу,
Що їх звеличає
Й паплюжить... А біль пророста...
26.08.2008
