Вітрило
М.Ю. Лермонтов
Біліє пі́дняте вітрило
в тумані, в далечі морській.
Воно щось вдома залишило?
За чим пливе у край чужий?
Негода хвилю підіймає,
в щоглі зігну́тій легкий тріск…
Цей човен щастя не шукає
і не від щастя він утік.
Під ним потік блакиттю світлий,
над ним проміння сонце ллє…
А він, буремний, прагне битви,
неначе в битві спокій є!