Вітер губиться в твоєму волоссі –
золотистому, ніби колосся.
Мої слова губляться на вітрі,
ніби сліди у вітті.
Погода псуватиметься аж до весни.
Стосунки? – як та погода вони.
Іноді слова – більш переконливі,
коли не промовлені.
Шкіра твоя – зимна і темна,
ти легко вдягнулась даремно.
Ходи-но сюди, моя кохана.
Мені також погано.
