Намалюю вітер в волоссі
Намалюю вітер в волоссі,
Намалюю сонце і квіти,
Не кохала я так ще досі,
Та тепер ми, мов малі діти.
І не знаю, як це було все,
Не відкрию світу страждання,
Але квіти в моїм волоссі,
Подарують нові сподівання.
Лиш торкнуся я згадки рукою,
Шепотітиму все, що в нас було...
Знаєш ти, я навіки з тобою,
Хоч кохання давно вже минуло.
Сльози біль мій стіною закриють,
і ти знатимеш, що ще кохаю,
Що для всіх своє серце закрию,
Що в стражданнях оцих потопаю.
Лиш побачить самотній вітер,
Як удосвіта квіти в волоссі
Потопали між хвиль у квітень,
Потопали між хвиль у колоссі.
Як зливались з тобою тілами,
Як сплітались в букет, немов квіти..
Про кохання як щиро казали...
Мов землі ненароджені діти...
2010
