Айстри
Рожеві айстри у моїм саду,
Милують зір, своїм яскравим цвітом.
Хоч аромат п’янкий, як тільки підійду,
Та все ж нагадують, що час прощатись з літом.
А час іде, кудись спішить, летить,
Немовби це, усе уже востаннє.
А ніжна айстра з вітром гомонить,
Про скоре-скоре, з літечком прощання.
Колише сонце в променях квітки,
Цілує і голубить ніжно-ніжно.
А на світанку, сохлі пелюстки,
В росі ранковій напуваються поспішно.
Скінчилось літо, а вони стоять,
Немов мереживо, рожево-голубіють.
Ще трішки-трішки, ще хвилинок п’ять,
Та вже в повітрі нотки осені рябіють.
Оржиця, 1.09.2011 р.
