Дрібна істина
з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»
Відорва з календарика спустилась у смітник,
Якимось духом стрільнула, і час на віки зник.
Число це не опуститься на плечі, бо на вспак
Цей день ніколи бачити не зможемо – це факт!
Хвилинки в душах гніздяться, гуртуються в сім’ю,
Завжди кудись, та спізняться, у свою колію.
Чекає потяг зоряний – зчіпляє кожну мить,
У нім доба попереду годинами летить.
Найвище стрілки зводяться годинником в одну.
Летять з світів тунелями, збиваються в юрбу.
Куди це все, чого це все, навіщо і чому?
Пізнаємо і ми колись цю істину дрібну!
А в кінці щось зловіще! Не лякайте! Ми лякані! :))))