Вимкни чайник
з рубрики / циклу «ГУМОРня»
Все це трапилось насправді
Досить вже давно,
Як мобільних телефонів
Не було й в кіно.
На роботу поспішала
Жіночка одна
Навіть кави бідолашна
Випить не змогла.
На бігу у електричку
Вскочила вона
Лиш вмостилась на поличку
Думка пройняла
«А чи вимкнула я чайник
Лишенько мені
Пам’ятаю як вмикала,
Чи вимкнула – ні!»
В цю хвилину кожен може
Жінку зрозуміти:
Це трапляється частенько,
Ніде правди діти.
А думки такі – як мухи,
як уже пристане,
То так просто не відпустить,
Змучить до нестями.
«Може вимкнула я чайник,
А може і ні.
Може там уся квартира
Уже у вогні,
А в кімнаті спочиває
Малолітній син –
Не прикинеться як вчасно,
Що то буде з ним?»
Не знаходить собі місця,
Уже вся звелась,
По вагону допомоги
Просить подалась.
«Ви вже сходите? –
Будь-ласка
Поможіть в біді,
На пероні з автомату
Подзвоніть мені.
На квартиру. Ось мій номер,
Сина розбудіть,
І скажіть, хай вимкне чайник,
Бо згорить за мить»
Добрі люди обіцяли
Звісно, подзвонить,
Заспокоїлась мамаша
На якуюсь мить.
Потім знову думка лізе:
Люди то чужі,
Як забудуть не подзвонять,
Ой бути біді.
Знову до людей підходить,
Просить підсобити,
З телефону-автомату
Сина розбудити.
В цей час вдома у квартирі,
Смачно потягнувшись,
Вже прокинувся хлопчина
Й почвалав на кухню.
Гріти він поставив воду,
Сипле в чашку каву.
Тут – дзвінок. Хтось незнайомий
З ходу – «Вимкни чайник!».
Той схопивсь, покірно вимкнув:
Треба, якщо кажуть.
Хвилин десять так просидів,
Знов ввімкнуть відваживсь.
Ще вода не закипіла,
Телефон гукає:
«Ти прокинувсь? – чайник вимкни –
З трубки хтось волає.
Син злякався, чайник вимкнув,
Сам весь аж трясеться,
Тут вже містика усяка,
В голову збредеться.
Час іде, він кави хоче,
Ставить воду гріти…
Дзвонять, звісно. Мамин голос
Не дає зрадіти:
«Ти живий?! Ну слава Богу!
Синку чайник вимкни»
22.07.2009