13.09.2024 16:11
для всіх
36
    
  2 | 2  
 © Богдан Дєдок

Нерухома і німа

Нерухома і німа

Сьогодні спека, та зівʼянуть квіти

Як тільки дощ осінній загуде.

Під ним так само гратимуться діти, 

Їх сміх лунати буде де-не-де.

Я рахуватиму біля вікна, 

Чи ще лишився хоча б день в запасі.

Ти досі нерухома і німа;

Немов застигла в просторі і часі.

Куди пропала іскра, той запал, 

Що заставляє серце швидше битись?

В якому озері втопився весь той шал, 

Що заставляв тебе щоночі снитись?

Залишся на одну хоча б ще мить, 

Останнім поцілунком на пероні.

Напевно ти не знаєш як щемить, 

І як стучить ця мовчанка у скроні.

Закінчується літо, й разом з ним

На шепіт моя муза переходить.

Вечірня тиша, сигаретний дим

Зникає з вітром; ну а біль проходить.

Він скоро повністю мене покине, 

На згадку шрам залишиться малий.

Але не радісно, бо це єдине, 

Що нагадало: ти іще живий.



2024, Київ

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!