Липнева хода?

Вірш про липень

"Він в липні народився, в липні вмер", -

Таке йому напишуть на могилі...

Лиш крок залишився вперед, тепер

Навік залишиться він на узбіччя схилі...

А ще додасть хтось: "В липні жив".

Хтось скрикне: "Закохався в липні".

І лиш вона прийде одна на схил,

І плакать буде тихо, і застигне...

Згадає липень, трави у цвітінні

І гул бджолиний у садах,

Ласкавий погляд, вій тремтіння

Й три слова ніжних на устах...

Згадає пісню, що лунала, -

Слова жорстокі і складні.

Й липневу спеку, що сховала

Його думки всі у собі.

Тоді спитала: "Де літаєш?"

На що почула: " Хочеш знать?

Ось квіти ти ідеш, збираєш,

А липню зможеш що віддать?"

Тоді змовчала ти, боялась

Розкрити душу перед ним...

Тепер сама зовсім зосталась

Із липня страхом самоти.

І ось сидиш ти на узбіччі,

Ковтаєш сліз солоний лід:

"Я так ненавиджу обличчя

Й солодкий поцілунку слід!"

А відповідь розкажуть бджоли,

І шелест трав, і шум води:

"Я не пішов, я тут, навколо,

Я в липня звукові ходи"...