Просмерджений Лев
Чалапають сходи під замкову вись,
Лев хмари куйовдить шпилями.
По долу свої і чужі розбрелись
Церкви і костьолові храми.
Між них увіпхались убогі хатки –
Палацам доспівують віку.
Сучасність – злодійка великі шматки
Згризає – будує каліку.
Уже сморода цементують думки,
Скривилися мури від жаху.
Здригаються, мріють кудись утекти,
Та лиш розсипаються в страху.
У місто расове ввірвався цинізм,
До влади приплелися гроші.
Та як не стараються, з ношених клізм,
Не ладяться нові галоші.
