Жар – птиця
Не йдеться тут і не летиться,
Лиш шкандибається вона
Життя кимсь названа жар – птиця,
Тріпоче ледь не до пізна.
Лепече крильцями – злетіти,
Куди й чого – вже не дано.
Ще б тільки розум десь подіти,
Щоб затупив своє жало.
Облізлі стрипухи по небу
Пухнастим гуглем розплелись.
Було життя, із див в потребу
Свою комусь. Ввік напились.
