10.09.2011 18:46
307 views
Rating 5 | 2 users
 © Христя Архитка

Нас лиш двоє: ти і я. 

Усі зорі - це наші почуття, 

Безмежність простору - це наші мрії, 

А сонце й місяць - приносять нам надії. 

Ти знаєш, як приємно це все знати? 

Що завжди поруч ти, 

Твої обійми відчувати, 

Ті очі цілувати, 

Разом із ними закривати 

Свої - і тихо спати. 

У ніч зі снами поринати, 

І пам`ятати... 

Що завтра ми прокинемось 

І будем разом, 

Що це не казка, навіть не фантазія. 

Це крила, дані нам з небес, 

Для здійснення усіх чудес. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вірш про матір». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Подаруй мені казку».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 10.09.2011 18:48  Оля Стасюк 

Трошки побавитись з ритмом і римою - теж корисно. Не захоплюйтесь.

Публікації автора Христя Архитка

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо