07.07.2025 19:42
для всіх
3
    
  1 | 1  
 © Олександр Буй

Душевна порожнеча

Душевна порожнеча

Пусто наодинці з самотою, 

Надто – якщо порожньо в душі́…

Ти живеш не з тим, і я – не з тою, 

Запізнилась ти, я поспішив.


Пустка та лякає вечорами, 

Бо, коли додому повернусь, 

Не твоїх я губ торкнусь губами, 

Не тобі у очі подивлюсь…


І в ту мить собі я уявляю, 

Як десь ти стрічаєш не мене, 

Не мені шепочеш ти “кохаю”, 

З нетерпінням ждеш, що ніч мине.


І коли украдене кохання, 

Ніби трунок, п’єм на двох до дна, 

Обіймаємось, немов в останнє.

А душа – пуста, душа – сумна…


Прирекли себе на вічну зраду, 

Вічну пустку в душах і серцях.

Загубилась у брехні розрада, 

Щастя заблудилось в манівцях.



Чернігів, 2010

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!