Вечірня казка
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Скотилось сонце спати у ярку,
Проміння стрічки заховавши в скрині.
Розвішав вечір синяву хитку
Ще й низом розстелив лякливі тіні.
Та тіні відірвались від землі,
Як клапті сну за вітром полетіли.
Їх сиві пасма в зоряній імлі
Скраєчку неба казку лопотіли.
Без тіней двоє йшли, немов без тіл,
Злітали, зачаровані красою.
А дивна казка ніжилась довкіл,
З очей щасливих капала росою.
І знав він, як ступивши в вись небес,
Кохані очі поміж зір впізнати,
Бо вплуталась у вії чистих плес
Мелодія вечірньої сонати.
