Увертюра до зими
Зіграє осінь ко́ду увертюри
До опери під назвою «Зима».
Багряний лист злетить, мов партитура,
Відіграна оркестром поміж хмар.
Знов – довгі ночі і короткі днини
І промінь сонця лиш вряди-годи́.
Зірве́ сорочку вітер із вільшини
Над хвилями холодної води.
Як сивий лунь, вбереться дуб у іній,
Тополю засоромить голизна́.
І журавлі поли́шать Батьківщину, –
Чи доля повернутися – хто зна…
Ще трохи – і усе навкруг почує
Морозів тріск, немов акордів дзвін,
Хурделиця снігами завирує,
Під кригою вода спові́льнить плин…
Але зима на ко́ді – час настане –
Зірве́ морозний голос на фальцет,
Коли сяйне́ промінчиком весня́ним,
Як паличкою, сонце-диригент.
Чернігів, 2023