На столі чашка кави, свіча...
На столі чашка кави, свіча…
За вікном ніч розправила крила,
Білим птахом торкнулась плеча -
Мрій моїх надломились вітрила.
Наче стиснутий скалами, час
Зупинивсь на моєму порозі,
Хтось крізь сутінки болю, гримас
Крок назустріч ступити не в змозі.
Чи тривог незбагнена сплетінь
Оповила роки самотою,
Чи безсоння невидима тінь
Поселилась в душі гіркотою.
На столі догоряє свіча,
Чашка кави давно охолола…
Доторкнулась самотність плеча –
Світлим спомином сталась довкола.
М. ЛЬВІВ, 17.09.2025