Тетяна Чорновіл Чашка весняної кави
Коли шерехи ночі останні
Лоскотали дрімотою ніс,
В нірку каву мені на світанні
Ти гарячу, мов сонце, приніс.
Лиш дихну нею – жаром нізвідки,
Палахне аж до кінчиків вух,
І весняного трепету квітки
В сон доллє, запахтівши навкруг.
Манить гущею з дна необачно
Присмак мрійних вершкових казок.
Насолоди – по вінця. Як смачно!
Не розлий… Ще ковтну хоч разок…
18.04.2015 01:15 Панін Олександр Мико... => © |
 Гарний вірш. На троїх з мишенятами... |
17.04.2015 20:14 Тадм => © |
 Смакотаааа :) |
17.04.2015 15:30 Анна Ольтенберг => © |
 Чудово! Світлий і ароматний вірш)) |
17.04.2015 15:19 Олена Вишневська => © |
 Аж до мене долетів цей кавоаромат))) |
17.04.2015 10:58 Мальва СВІТАНКОВА => © |
 Чудова весняна кава!..Як і поезія до неї)! |
17.04.2015 09:08 Тетяна Белімова => © |
Про каву зранку? Та ще й просто у нірку? Хо-хо! Хто ж про це не мріє?)) Гарний настроєвий віршик))
|
17.04.2015 09:04 Тетяна Белімова => © |
 Ще не читаючи, вже отримала заряд позитиву від картинки)) Йду до твору! |
16.04.2015 20:50 Світлана Рачинська => © |
 Класно ж як) Пані Тетяно, ну й потішили Ви мене)) А я то думаю, чому я каву так люблю, це мабуть тому , що народилася у рік мишки))) |
16.04.2015 20:11 Георгій Грищенко => © |
 Чудово. |