Мальва
з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»
Я прокидаюсь у росі
З появою на небі сонця.
Я заглядаю у віконце,
І граю на твоїй долонці,
Мій соняшнику навесні.
Ти не розцвів, і я голублю
Чарівні пуп’янки зелені,
Не мов малесенькі евглени,
А в далечінь злітають клени
Й не розуміють, що я люблю
Не їх... Я розцвітаю. Й ранок
Дарує промінь таємничий,
Мене у синь гарячу кличе,
Лелеками весь час курличе,
Та я не лишу твій серпанок.
А, коли квітнеш ти улітку,
Я розцвітаю в барвах знову,
Втрачаю цю квіткову мову,
А ти все дивишся в діброву,
Хоча вона й зовсім не квітка.
Моє признання у коханні
Не викидай на чистий вітер –
Тебе просила. Але літо
Його забрало разом з світлом.
Я вже не мучуся в стражданні.
Тим часом все шепоче ранок,
І розливається серпанок,
Навіки відданий красі.
І знов цвіту я у росі...
