25.08.2014 23:31

для всіх

297

4 | 4

 © Бойчук Оля

Пурпурові айстри

Короткочасний дощ. Казали, буде скоро.

А скоро – через мить чи може аж під вечір?

Ластівки низенько – це ж невипадково, 

Немов слова у тексті із випадкових речень.

Казали вже по літі. Минуло вчора Петра.

І день урвався різко, як перегнивший дріт.

І айстри пелюстки крізь вітер перетерті, 

І мальва непристойно зіперлася на пліт.

Вже не лоскоче вітер, а злобно дме у душу, 

Мов зраджений коханець пустотливих днів.

Липень ненаситно смакує стиглу грушу, 

І видихає запах зі скошених полів.

Казали, буде зимно. А я не йму їм віри.

Капризує літо –такий мінливий настрій.

Малює вечір небо у колір ніжно-сірий, 

І скапує сльозами на пурпурові айстри.

Івано-Франківськ, липень 2014