Одіссея
Нічого не кажи. Я знаю все.
Перетекло майбутнє у минуле,
В якому не вернувся Одіссей
До Пенелопи, що його забула.
Ти надто швидко саван доплела –
Я передчасно прагнув до Аїду,
Де в пошуках межі добра і зла
Хотів пізнати мудрість Еврипіда.
Пото́му пролетіли двадцять літ:
Зотрухла тятива́ і лук розсохся,
Оливковий злетів із ложа квіт
І чується сирен різноголосся...
Я знаю все. Нічого не кажи.
Надію у очах твоїх читаю –
Вона бринить відлунням у душі:
Кохаєш ти. І я іще кохаю.
Київ, 2026
