Про Липень
Місяць Липень, місяць Липень,
Серце літньої пори!
Квітне липа густолиста,
Й гілля тягне догори.
Бджоли липу пообсіли,
Ноти високо беруть.
Їм у такт солідним басом
Кудлаї — джмелі гудуть.
Липень, хоч і працьовитий,
Все ж розсіяний юнак.
Ще бува й забудькуватий,
Та кумедний він добряк!
Слідкував, чи налилися
В полі хлібні колоски,
Підрум’янював у лісі
Зрілим ягідкам бочки́.
Тихим вітром у дібровах
Заколисував птахів,
Бо уже батьки пернаті
Дочекались дітлахів.
Ліг під липою спочити,
Дрімонув коротку мить.
Розлилась палюча спека,
Аж трава навкруг димить!
А в ставках зелена ряска
Розповзлася, як рядно.
Від жари соми вусаті
Залягли на саме дно!
Спохватився, лежебока,
В Липня все "не будь здоров"!
Кличе дощ та громовицю,
Ледь до тями він прийшов!
Шквальним вітром гнув дерева,
З піднебесся воду ляв.
Він і тут перестарався —
Хлібні ниви поваляв!
Та на те він не зважає,
Виправить усе нараз!
Хлібна нива дибом стала,
Сяє сонце повсякчас...
Будем славить місяць Липень,
Як би він не пустував,
Щоби нам у бочку з медом
Ложку дьогтю не додав!
Ніжин, 01.07.2026