Промінець - Непосидько
Жив на світі промінець —
Невгамовний Стрибунець.
Він веселу вдачу мав,
Жартувати полюбляв.
Сива хмарка налетіла —
Заховати сонце хтіла.
Стрибунець знайшов шпаринку
Та й пробився крізь хмаринку.
Розбудив усе довкола:
Річку, ліс, широке поле.
Стрибонув у сонний сад,
Засіяв роси парад.
У дворі зробив побудку,
Вскочив у собачу будку.
Песик очі розкриває,
Скавулить та позіхає.
Мчить Стрибун на всіх парах,
Плигонув на хатній дах,
Скаче ізгори донизу
По віконному карнизу.
Продірявив занавіску,
Стрибнув у котячу миску.
Руда киця мружить очі,
Їй промінчик ніс лоскоче.
Розбудив він маму й тата,
Ще й маленького Ігната.
Ось такий наш промінець,
Непосидько — Стрибунець!
Морок ночі він прогнав,
По всіх закутках стрибав.
Потім виплигнув на ґанок, —
Розпочався літній ранок!
Ніжин, 25.07.2026
