Осінній прорив
Нам Літо дарувало свою ласку,
Лило по вінця втіху у бокал.
А Осінь одягне яскраву маску,
Й запросить на прощальний карнавал!
Живу красу нам Літо дарувало,
Нектаром частувало, як в раю.
А Осінь явить нам красу зів’ялу,
Що жевріє у полиску вогню!
Дало нам Літо життєдайну силу,
Душею й тілом відпочили ми.
А Осінь нас, дбайливо та уміло,
Підводить до тривалої Зими!
Прогнало Літо всі думки лихії,
Дало нам волю та легкий політ.
А Осінь безтурботність всю розвіє
Й завдасть думкам новий, вагомий хід.
Бо ми й природа — то єдина нота,
У нас одвічний закодований мотив.
Улітку зрілості відчинені ворота,
А восени — до мудрості прорив!
Важкий багаж в сувій заверне Осінь
Із помилок, досягнень та натхнень.
І на своїх плечах цей мудрий досвід
Ми скоро в сиву Зиму занесем!
Летить за вітром срібна павутинка
І тягне літні дні у небуття.
Дописана іще одна сторінка
У книзі, що під назвою — Життя!
Ніжин, 20.08.2026