Тепло засніжених думок
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Зима летить на хмарному коні,
Морозно сіє світанковий іній,
Останній подих стомлений осінній
Заплутавши в сухому бур’яні.
Передчуттям снігів лякає мла,
Що хмуро небо сповнила безкрає,
Листком опалим осінь завмирає
Під грифом несподіваним «була».
Крізь зашпори душі і трепет вій
Цей світанковий сніг сприйму байдуже.
Й теплом думок зустріну тебе, друже,
На осені дорозі сніговій.
