Кукурудзяне диво
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Дні літні в теплий вирій відлетіли,
Присохли кукурудзяні лани.
У пазухах сховавши качани,
Високоногі стебла шелестіли.
Набравшись в літа сонячної сили,
Ясніло ніжним спокоєм зерно.
Здавалось, кукурудзі все одно,
Що зеленаві коси почорніли!
На качані зернинки-полонянки…
Чом в тісноті вмостилися сюди?
Здоров‘ям сяють їх міцні ряди,
Мов зуби в молодої негритянки.
В часи, коли тепла щоденні згуби
Осінні провокують небеса,
В сухих обгортках схована краса –
Царівни кукурудзи стиглі зуби.
