ЖОВТЕНЬ ДОЩАМИ
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Тиховійно, урочисто
Сіють з хмар холодні роси.
Дощ жовтневий ронить сльози
На ранкове сонне місто.
У калюжах сном зітхає,
Перестукує дахами,
Йде лугами, берегами,
В ріки водами стікає.
Вмита зранку потічками
Запишалася дорога…
До осіннього порога
Дощ прибився між думками.
Він, холодний, народився
В хмар осінніх караванах.
Нащо сумом сліз нежданих
По щоках моїх скотився?
З щік зітру дощі невдалі:
Я не плачу, а співаю!
В душу глибоко сховаю
Жовтнем зрошені печалі…
