Золота туга
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Прошу вибачити за мить меланхолійного настрою...
Золотом зітхає
Листя на тополі,
Літо засихає
Вівсюгом у полі.
Осінь поміж снами
Барвами турбує,
Бляклими тонами
Роздуми фарбує.
Мряки тихі сльози
Небеса розверзли,
В травах ранні роси
Інеєм примерзли.
Й серце бідне зрання
Змерзло й тихо ниє
Бо без сподівання
Битися не вміє.
Лиш ілюзій жменька
В млості ще тріпоче,
Стомлене серденько
Оживити хоче.
Часу плин здолати?
Ні! Надія марна…
Манівцем до хати
Осінь суне хмарна.
На здобутки кволі
Нишком зазіхає...
Листя на тополі
Золотом зітхає.
