Родила кішка знов малих –
Веселих, ніжних і смішних.
І ніби своїх – все ж чужих,
Бо дім лиш вулиця для них.
В смурній півночі – дикий крик,
Кошачий ніби, чи шулік.
Мерщій одівся, вийшов…Там
Картинна пісня ворогам!!!
Котячу маму здуло десь,
А діток ніжних – страшний стрес
Їжаче кодло доїдає…
Щелепа впала… Лють палає…
Така природа – грішна честь,
Кому потрібна моя лесть,
Чи дім бездверий, без замків,
Що я їм дав… Чи ж я хотів???