Ранкова розлука
З карафки виклянчена стала
Бадяга в горлі кулаком…
Пройшла… Відкашлявшись, упала
Поміж млином і вітряком.
Хурделить шкіру лихоманка,
Штиняра вдарила у ніс…
Ввійшла іще, і єще склянка,
Знайшовся миттю компроміс
На всі задиблені проблеми,
На курву жінку і куму…
Ще по одній – упали клеми,
Пісні засмоктують в журбу.
І раптом – швак, картинка – сука,
Втекла небога – матір зла.
Ранкова з розумом розлука
Знайшла у келішку козла.