з рубрики / циклу «ОСІННІЙ СОН ЛЯГАЄ НА ПОЛЯ»
Догорає літо в огнищі осіннім,
Стелиться туманом над ланами дим.
Іскорки вальсують плавно в небі синім,
Укривають стежку листям восковим.
Ватри той заграва, квітне на заході,
Відлиском підводить верховіть лісів.
Скалками сріблиться рано на городі
Попіл, що на землю інеєм осів.
Злякано шукають в небесах рятунку
Пташки перелітні, злившись у ключі.
Учаділий вітер, від хмільного трунку
Деревію, полем нісся ревучі.
Довго б паленіло золоте вогнище -
Жалем, хмар сердечко, оторочив щем.
Ті, в поля із неба опустились нижче,
Залили пожежу обложним дощем.
