з рубрики / циклу «ОСІННІЙ СОН ЛЯГАЄ НА ПОЛЯ»
Упав під ноги осені листок –
Земля зробила ще один виток.
І зупинитись, як завжди, не в змозі
Вже скаче білий коник по дорозі.
Від подиху його на ранок іній,
Надвечір небосхил багряно-синій.
Журливо у садах, у полі, в лузі…
Гусей останній ключ завмер в напрузі:
- Минеться може ще?
- Тікайте милі!
За коником вже в’ються заметілі,
Під сніговим сідлом кремезна спина,
А повід рве панянка Хуртовина!
Б’є канчуком, вітрів північних, боки
І кінь хрипить прискорюючи кроки.
У крижаних очах пульсують зорі…
Удар копит здійме шторми на морі -
І ви, мої сіренькі, милі діти,
Не зможете до Півдня відлетіти…
Шукайте гуси в небесах спасіння,
Допоки ще стоїть пора осіння.