Самотність
Про що сумують вікна розкішних віл,
Коли вечір осінній їхнім сумом годує мжичку?
В непомітних хатках бавиться світло чиїмось життям.
Велич фасадів і розкіш кімнат не коштує нічого в цю пору.
Холодно вікнам. Що вартує гординя, коли душить сльоза?
Що вартує камін, коли в нім не горить вогонь?
Велич самотності, і вічне чекання господаря,
Ні співу, ні крику, ні плескоту дружніх долонь.
А у вікон потреба, зберігати тепло незгасимих свічок.
Ховати коханців від світу осінньої ночі.
Чи казку на сон говорити маленьким діткам
Сховавши їх затишком сон опустивши на очі.
Боляче вікнам, коли заздрісно дзенькають погляди,
І ледь чутно прокльонами люди маленькі душаться.
Та ще важче в ночі, коли ниє любов не розтрачена,
І ні вітру, ні сяйва зорі, ні приблудного місяця.
Дрогобич, 2011
