07.11.2011 21:15
-
292 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Андрій Гагін

Молекули теплого бризу...

Ми мов молекули теплого бризу,  

Що в одну сторону, в напрямку лине.  

Та усі порізно, десь усі знизу -  

Гілочки хмизу, хоч лісу й частини. 


Жахом пронизує слово "майбутнє",  

Навіть коли ненароком почуте.  

Дехто стоїть вже давно на розпутті -  

інші ще мріють, що щастя наступить.  


Де там! Сьогодні лиш можна почути:  

"Гей, налітай, продаю свою душу!"  

Може за гроші, або лиш за крупи.  

"Діти пробачте, зробити це мушу!"  


Там на тополі, яскраве щось біле  

Зв’язане міцно, щоб в душу не сіло. 

Совість-ярмо, то туди хтось повісив.  

Сохне та совість, у просторі лісу.  


ЧИ ми так сильно усі посивіли  

Фарби життя, нам залишили сірі.  

Гляну назад - там народ ми могутній  

Хто не дає, ми самі, чи нам трутні!  


Де наший дух, де козацька звитяга  

Де твоя шабля, народе, і слава  

Де твоє слово міцне і ласкаве 

Чи може той бриз, ще бурею стане! 



7.11.11.

Публікації: Андрій Гагін

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Сторінка: 1 з 2 | Знайдено: 7
Автор: Андрій Гагін
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Спіралі нашого часу;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 12.11.2011 14:54  © ... 

Дякую Всім за коментарі та оцінки!

 07.11.2011 21:32  Тарас Іванів 

Вартий уваги! Гарно.

 07.11.2011 21:30  Тетяна Чорновіл => © 

Ой, важко з бризу бурю зробити!!!! Вірш натхнений і ритмічний! Особливо про совість сподобалось і про крупи! ((((

 07.11.2011 21:26  Каранда Галина 

а оце сильно дуже!

 07.11.2011 21:25  Каранда Галина => © 

може, той бриз іще бурею стане?!


мені сподобалось, але перша строфа чомусь важко читається... може, я й не права...