16.11.2011 21:57
-
320
    
  2 | 4  
 © Анастасія Олександрівна

Ти поет - та сам про це не знаєш

Ти поет - та сам про це не знаєш.  

Солодкий мед усі твої слова,  

І зупиняється на півдорозі муза молода  

Послухати ті пісні, що ти співаєш.  

Мале дитя, дідок нудний у захваті,  

Зачаровано, все слухають тебе.  

Здійметься правда, спалохне вогнем,  

Моментом залишиться у пам`яті.  

І навіть час, спинившись, не розтане 

В думках чужих далеких мрій,  

У світ сліпучий двері ти відкрий.  

Пожовклі сторінки книги пролистає  

Холодний вітер, здійнявшись восени.  

Поете, не чекай нової весни -  

тебе завжди згадають, а листя все на землю опадає... 



19:39

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.11.2012 22:50  Тетяна Чорновіл 

Це, мені здається, все одно, що не знати, що ти хірург :))

 16.11.2011 22:03  Каранда Галина 

у нас зазвичай без меду)))) одна гіркота!  не поети ми!)