19.11.2011 00:43
-
465
    
  2 | 2  
 © Оля Стасюк

Пробачаю

Пробачаю

з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»

Я не ображусь. Я не буду бігти 

Й жалітися закоханій зорі. 

Хай навіть ті котячі дикі кігті  

Роздерли вже пів бідної душі. 

Хай Образи роздумано-буденні 

Раптово уподібнились сльозам... 

Я не скажу нічого, будьте певні, 

Не виллю світ замислений словам. 

Моя душа так довго рвала клітку, 

Що ви їй прикупили ще одну.... 

І муза з скелі, мов тендітна квітка, 

Складатиме пісні тепер лиш дну. 

Ви думаєте, я колись заплачу? 

Та серце розіб’ється об ваш щем. 

Я все навіки всій землі пробачу, 

І полечу до зір ясним дощем.... 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.11.2011 18:53  © ... 

Дякую!

 19.11.2011 14:57  Тетяна Чорновіл => © 

Олю! Пропустила цей вірш! І справді, дуже гарний, вражаючий!

 19.11.2011 14:23  © ... 

Та ні, в космосі і без мене вистачає мерів Києва:))))))))) Дякую!


 19.11.2011 14:22  © ... => Каранда Галина 

Дуже дякую... Інколи сама жалію, що рано дорослішаю...

 19.11.2011 11:25  Тарас Іванів 

Яка клітка,які зорі? Дитино! У тебе буде прекрасне життя тут! А до зір завжди встигнеш!!! Хіба що ти хочеш бути космонавтом !

 19.11.2011 01:51  Каранда Галина => © 

не можу спокійно читати твої вірші... психологічно авторові цих рядків не може бути менше хоча б вісімнадцяти...