Чека, чека, чекає чорний пліт,
Зиму колишеться… І літо понад берег…
Зима спустилась нова на цей світ,
А серденько дописує папери.
Вітри лиш злегка їжать океан,
Шторми болючі вікна не вгинають.
Нехай за ними – лиш туман, і лиш туман…
І тлять думки, як навіжені – в дим пірнають.
Нестерпно так – долежувати вік,
Нестерпно весла зламані займати.
Лиш тліє порох сивий із засік,
Не вистрелить з іржавої гармати.