Дощ корчиться дахом – пустіть мене,
Постукування марне снить розсудок.
Спізнає спокій дух між приспаних голубок
У теплій ковдрі… - пір’я тишу стереже.
П’ють думки шелест скрапленого сну,
У надвечір`я дозвіл впасти просить нічка.
Стражденних тіней мокрих гілля крива стрічка
Між корчів плигає, шукаючи весну.