Стара філармонія
Присвята полтавській філармонії
Я пам’ятаю, як недавно…
Так, років з три, уже пройшло…
Ти зустрічала так поважно,
Піснями з старого фоно.
Я пам’ятаю, зал концертний…
Такий малий, лиш сорок місць,
Червоні крісла, жовта сцена,
І кожен бажаний був гість.
Така колись була гармонія,
Концертів зо три, день у день.
Та опустіла філармонія,
Не чути більше тих пісень.
Мовчить старе фортепіано,
Затих поважний пан тромбон.
Розбита кобза і гітара,
Не грає вже й акордеон.
А скрипки, скрипки, де поділись?
Що відкривали душу ночі…
Бідненькі, мабуть теж втомились,
Попадали, закривши очі.
Затихла стара філармонія…
Тієї ночі погоріла…
Забута нами та гармонія,
Отак у небуття зітліла.
Полтава, 19.06.2011
