Тарас Іванів На призьбі сяду, запалю
На призьбі сяду, запалю
Лахмату папіроску.
Спасибі, доле, що живу
І смокчу лиху соску…
О, Земле, каронько земна,
Пустунко клопітлива,
Сім’я ти моя, і біда
Далеко не цнотлива.
Пісками очі видираш
Могильної водиці,
За золото війну здіймаш –
Щоб були в вуха спиці.
І горя, ніби, й не біда
Болючить терпкі крижі.
Все дірка менша в звиклий Рай,
Коротші білі лижі!
12.07.2012 20:52 Оля Стасюк |
15.12.2011 19:19 Каранда Галина => © |
 то чого ж людей дурите?!)))))))) |
15.12.2011 19:16 © ... => Каранда Галина |
І не палю, і не під ялинку((( ))) |
15.12.2011 19:15 Світлана Рачинська |
 І смокчу лиху соску… - Просто ідеально!!! Якби на тютюнових виробах тільки написали ці слова... Мужчини, які хоч трохи себе поважають - кинули б палити. А то вони тих куряк тільки раком лякають!))) А загалом дуже цікаво приховали суть, що й не зразу збагнеш! |
15.12.2011 19:09 Каранда Галина => Тетяна Чорновіл |
Іванів хутко зник... точно десь під ялинку!))))))))) |
15.12.2011 19:07 Каранда Галина => © |
а вірш сподобався!) |
15.12.2011 19:05 Каранда Галина => © |
а хіба Ви курите?) |
15.12.2011 19:02 Тетяна Чорновіл => © |
 На призьбі сяду, запалю |