Іде дощ…
Іде дощ…
І примушує плакати осінь,
І здіймає бульки на калюжах.
І паплюжить
Все те, що таємне
Усе те, що розхитує нерви,
Чисту руну в «тепер» приносить.
Іде дощ…
Розкладає думки на полиці,
І затримує паузу в небі.
Недаремні
Шумлять старання,
І не чути пустого зітхання.
Почуття не складають в таблиці.
Іде дощ…
І висмоктує біль пустотою,
Розмиває дороги в майбутнє.
І відсутні
Мости, що згоріли.
Тільки спогади уціліли,
Які дощ заглушає собою.
06.09.2009