20.12.2011 00:26
-
1169 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Шайковський Олександр

Немитий посуд, розстелений диван… 

Горнятко кави, погаслий знов екран… 

Сліди від поцілунків нагадують про те, 

Що ти була щаслива, любив і він тебе. 


Але настав той ранок, що стер рожевий блиск 

З твоїх очей блакитних він спав, неначе лист, 

Осінній та пожовклий, хоча й красивий ще 

Та, навіть, подих вітру розірве його вщент. 


І ти сидиш в кімнаті із чашкою в руках, 

В тій каві ніби натяк, що все пішло на крах. 

Не буде тих побачень, і зоряних ночей, 

Не буде і світанків, заплаканих очей. 


Повернеться буденність, рутина, вічний біг, 

По колу чи на місті, аби не збити ніг. 

Привіти і вітання знайомих та людей, 

Які біжать так само, аби не збити ніг… 

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 20.12.2011 15:08  © ... => Тетяна Чорновіл 

Жартівниця! =) 

 20.12.2011 15:03  Тетяна Чор... => © 

Та звісно! Згодна! Образ дівчини у вірші зрозумілий і невеселий! То був жартівливий підбадьорюючий коментар! 

 20.12.2011 15:00  © ... => Тетяна Чорновіл 

Не все у нашому житті шоколад та кава)) А то мене надихнула розповідь подруги про її життя. 

 20.12.2011 14:48  Олександр ... 

А потім: белые обои, черная посуда.
Вірш сподобався 

 20.12.2011 12:35  Тетяна Чор... => © 

Кава - це добре! А немитий посуд і настрої - не дуже! :))) Усміхніться і чекайте свят!