Забудько
з рубрики / циклу «Моє життя - мій скарб»
Як думок політ втрачати гірко!
Вже баняк дірявий і не варить.
Я писав би в пам`ть під копірку
Віршики, есеї, мемуари.
Все незанотоване крізь дірку
Радо поспішає розсіваться.
Не запишеш - вилетить в кватирку
Майже вся ота невтомна праця.
Стільки дум корисних і глибоких,
Спогадів віддалені вершини:
Як дітей своїх блакитнооких
Виплекав на радість батьківщині.
Як лани колишуться хвилясті,
Як сумує сонях пелехатий.
Спробував у пам`яті відкласти,
Та забув, що я забудькуватий.
Донецьк, 30 жовтня 2008 рік
