Кохав уперше
з рубрики / циклу «Про долю»
Кохав уперше, як лиш міг,
Зненацька так звалилось,
Мов серед літа білий сніг,
Таке у сні не снилось.
Куди не йшов, всюди вона,
Стоїть перед очима,
Картина та скажу сумна,
Йому вона єдина.
А в неї є вже чоловік,
Та двійко діточок,
Тягар щодень він все волік,
Мов воду в ступі товк.
Кругом її сліди були,
Куди б він не подавсь,
Згоряв щодень від самоти,
Не в ту геть закохавсь.
м. Славута,
