Три Василька
І ще сходинка, ще одна
Світами пронеслась.
Ой ниє в слонів струп горба,
У трійці ім’ям – Вась.
На долю скаржитись? Кому?
Їх знищив жах наук.
Тримають кулі синь без сну,
Не дай-бог, навіть пук!!! –
Зробити в часі сновидінь,
В міжрічному просторі…
Як просить спина! – скинь, та скинь
Це плато з себе в море.
І нові, хвилями, роки
Пливуть, все напливають.
Тримають скарб міцні слони –
Всемовний гімн співають:
“Живіте, люди, на горбах
Всесвітів рівноваги,
Хай радість множиться в устах,
І дітки – ковтки спраги”!
